Історія Київського інституту залізничного транспорту

Київський інститут залізничного транспорту (КІЗТ) є одним із провідних вищих навчальних закладів у галузі залізничного транспорту в Україні. Він має багату історію, яка розпочалася багато років тому.

КІЗТ був заснований і став одним з перших навчальних закладів у країні, що спеціалізується на навчанні фахівців для залізничної галузі. За роки свого існування інститут пройшов значний розвиток та став важливим центром підготовки фахівців у галузі залізничного транспорту.

Корені його історії сягають 1898 року, коли була розпочата підготовка інженерів-залізничників в Київському політехнічному інституті. Перший випуск інженерів-залізничників відбувся в 1903 році (12 за спеціальністю «Залізниці» і один за спеціальністю «Мости»). Крім того, у вересні 1909 році було відкрито залізничний відділ Київських вищих комерційних курсів з технічними науками і «економією шляхів сполучення», а з червня 1912 року надано статус вищого навчального закладу та перейменовано на Київський комерційний університет. У 1929 році народний комісаріат Просвіти України організував у Києві Інститут інженерів шляхів сполучення (КІІШС), у складі якого було п'ять факультетів. Через рік КІІШС було реорганізовано і на виконання Постанови Раднаркому УРСР № 19/672 від 12 липня 1930 року почали працювати 5 окремих вищих навчальних закладів: Київський залізничний інститут у складі 2 факультетів, Дніпропетровський залізничний інститут у складі 3 факультетів, Київський інститут річкового транспорту у складі 3 факультетів, Одеський інститут морського транспорту у складі 2 факультетів, Харківський шляховий інститут у складі 4 факультетів (з 1 січня 1934 року — ХІІТ). У період масових репресій 30-х років ХХ ст. серед значної кількості вищих навчальних закладів, які перестали існувати, був і Київський залізничний інститут. Так Київський інститут інженерів транспорту в 1934 році було об'єднано з Харківським інститутом інженерів залізничного транспорту. Фактично КІІТ включено до складу ХІІЗТ. З 1951 року на базі інституту був створений Навчально-консультаційний пункт Всесоюзного заочного інституту інженерів залізничного транспорту. І лише 14 липня 1966 року було організовано філіал ХІІЗТу у м. Києві (КФ ХІІЗТ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993р. №1088 та наказом Міністра транспорту України від 24 січня 1994р. №30 на базі Харківського інституту інженерів залізничного транспорту створена Харківська державна академія залізничного транспорту.

З 1991 року, коли почала своє функціонування Укрзалізниця, потреба у сучасних кадрах залізничників – аналітиків широкого профілю значно зросла. З метою розвитку й удосконалення структури академії та враховуючи рекомендації Конференції академії від 28 листопада 1995 р. наказом ректора Харківської державної академії залізничного транспорту №53 від 5 грудня 1995 року було знову створено Київський інститут залізничного транспорту (КІЗТ).

ише за шість років наполегливої праці колективу навчального закладу вдалося підвищити статус інституту і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року № 983 та наказу Міністерства транспорту України від 27.08.2001 року № 564 утворився Київський університет економіки і технологій транспорту (КУЕТТ), який згодом розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2007 року № 196-р було перейменовано на Державний економіко-технологічний університет транспорту (ДЕТУТ).

За всю історію існування наш ЗВО очолювали 8 керівників.

Першим директором Київської філії Харківського інституту інженерів залізничного транспорту ім. С.М. Кірова було призначено в 1966 році директора Учбово-консультаційного пункту Всесоюзного заочного інституту інженерів залізничного транспорту кандидата технічних наук, доцента Алферова Костянтина Олександровича.

• 1967- 1975 р.р. директор КФ ХІІЗТ к.т.н., доцент Гончаров Микола Юхимович;

• 1975 – 1989 р.р. директор КФ ХІІЗТ к.т.н., доцент Микитенко Андрій Мефодійович;

• 1989 – 1992 р.р директор КФ ХІІЗТ к.т.н., доцент Рябикін Сергій Леонтійович;

• 1992 – 1995 р.р. директор КФ ХІІЗТ к.т.н., доцент Кутах Олександр Петрович;

• 1995 – 2001 р.р. ректор КІЗТ к.т.н., доцент Кутах Олександр Петрович;

• 2001 – 2004 р.р. ректор КУЕТТ к.т.н., доцент Кутах Олександр Петрович;

• 2004 – 2006 р.р. в.о. ректора КУЕТТ к.т.н., доцент Довганюк Степан Степанович;

• 2006 – 2007 р.р. в.о. ректора КУЕТТ д.е.н., професор Макаренко Михайло Володимирович;

• 2007 – 2015 р.р. ректор ДЕТУТ д.е.н., професор Макаренко Михайло Володимирович;

• 2016 - в.о. ректора ДЕТУТ к.т.н., професор Брайковська Надія Сергіївна.

На підставі Розпорядження Кабінету міністрів України  № 151/р від  29 лютого 2016 року шляхом злиття Державного економіко-технологічного університету транспорту та Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було створено Державний університет інфраструктури та технологій, а Київський інститут залізничного транспорту став структурним підрозділом новоутвореного університету.

В даний час Київський інститут залізничного транспорту має в структурі два факультети. Факультет інфраструктури і рухомого складу залізниць готує фахівців за спеціальностями 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, 273 Залізничний транспорт, 174 Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології, випускники яких працюють на підприємствах залізничного транспорту, вагонних та локомотивних депо, інформаційно-облікових центрах, дистанціях колії тощо. Факультет управління залізничним транспортом готує фахівців за спеціальностями 275.02 Транспортні технології (на залізничному транспорті) та 101 Екологія, випускники яких працюють у структурі організації руху поїздів, керівниками залізничних станцій та дирекцій залізничних перевезень, а також в організаціях вантажних та пасажирських перевезень, в метрополітенах, транспортно-експедиторських підприємствах, проектних інститутах транспортного спрямування).

Київський інститут залізничного транспорту ДУІТ продовжує свою діяльність та активно співпрацює із залізничними компаніями та організаціями по всій Україні. Впродовж останніх років для організації партнерства і співпраці в освітній та науково-технічній сферах і впровадження в виробництво нових технологій було підписано низку договорів і меморандумів з такими підприємствами як ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»», ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», філія «Центр діагностики залізничної інфраструктури» АТ «Укрзалізниця», «Науково дослідним та конструкторсько-технологічним інститутом залізничного транспорту АТ «Укрзалізниця» та ін.

Інститут зробив значний внесок у розвиток залізничної галузі України. Багато випускників інституту займають високі посади у залізничних компаніях та організаціях по всій країні. Вони є професіоналами, які мають широкі знання та навички в галузі проектування, експлуатації та управління залізницями.

Київський інститут залізничного транспорту, як і раніше, є одним з лідерів у галузі підготовки кадрів для залізничної галузі та прагне постійного вдосконалення своїх програм та методів навчання. Його багата історія та внесок у розвиток залізничного транспорту роблять його значним гравцем на ринку освіти та національної залізничної системи України.

Навчально-наукова база

Навчально-наукова база є навчально-науковим структурним підрозділом Київського інституту залізничного транспорту, функціонування якої спрямоване на забезпечення та розвиток наукової та практичної складової підготовки фахівців, організацію виробничо-дослідної та проектно-конструкторської роботи здобувачів вищої освіти.

Навчально-наукова база знаходиться на території Центру механізації колійних робіт Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за адресою: Київ, проспект Відрадний, 52а.

Навчально-наукова база забезпечує лабораторно-методичну роботу кафедр «Електромеханіки та рухомого складу залізниць», «Вагони та вагонне господарство» та «Залізнична колія і колійне господарство» відповідно до освітніх програм підготовки бакалаврів, магістрів та докторів філософії. Навчально-наукова база використовується для проведення наукових досліджень цих підрозділів та впровадження результатів досліджень у практичну діяльність, є базою для роботи студентських наукових гуртків, виконання дисертаційних робіт аспірантів тощо.

На території навчально-наукової бази знаходяться:

• чотири ділянки колії кожна – протяжністю до 250 метрів, 2 стрілочних переводи та 2 тупикові призми. На окремих ділянках колії застосовані різні типи з’єднань рейок зі шпалами і різні типи шпал;

• спеціалізоване обладнання для дослідження поздовжньої та поперечної стійкості рейкової колії, рейкових ниток, дослідження хвилеподібного зносу поверхні кочення в зоні хрестовини стрілочного переводу;

• чотири натурні локомотиви, переобладнані під навчально-наукові лабораторії: електровози ВЛ-60ПК, ДС-3, ДЕ-1 та тепловоз М-62;

Електровоз ВЛ-60ПК – змінного струму, пасажирський, з кремнієвими випрямними установками, виробництва Новочеркаського електровозобудівного заводу

Електровоз ДС3 – змінного струму, пасажирський, виробництва Дніпропетровського електровозобудівного заводу спільно з Siemens

Електровоз ДЕ-1 – постійного струму, виробництва Дніпропетровського електровозобудівного заводу

Тепловоз М62 – магістральний вантажопасажирський, виробництва Луганського тепловозобудівного заводу

• чотири навчальні аудиторії:

• спеціалізовані лабораторії:

  • спеціалізована лабораторія конструкції електровозів

• спеціалізована лабораторія «Мультимедійний тренажер керування локомотивом». Тренажер використовується для дослідження впливу різних режимів ведення потягу в залежності від навантаження і профілю колії на економічність та надійність експлуатації тягового рухомого складу.

Тренажер моделює роботу електровоза змінного струму у реальному часі, що дозволяє студентам:

• отримати навики ведення потяга у різних режимах;

• навчитися визначати та усувати нештатні, аварійні режими роботи обладнання електровоза, підтвердити свої навики та знання із низки дисциплін;

• знаходити несправності у електричних схемах, відновлювати їх нормальну роботу, краще зрозуміти специфіку та сутність усіх процесів, що відбуваються на локомотиві під час експлуатації;

• закріпити та автоматизувати знання із курсу “ПТЕ”;

• простежити за параметрами комутації тягових двигунів в залежності від режимів роботи та схем з’єднання, що сприяє закріпленню знань із дисципліни “Тяговий електропривід”;

• дослідним шляхом підтвердити достовірність матеріалу, викладеного у дисципліні “Теорія локомотивної тяги”.

• спеціалізована лабораторія технічної діагностики і неруйнуючих методів контролю